Скарбничка порад

Графік роботи соціально-психологічної служби

Ненасильницьке спілкування

Відповідальність батьків, визначена законодавством

Як знизити тривогу під час війни?

5 вправ, щоб знизити тривогу
Перша вправа — раціональна. Потрібно дізнаватися правдиву інформацію про ситуацію і вірити у свою готовність виконувати ті дії, які нам допоможуть впоратись.
Все, що нам наказують робити наші військові, тероборона чи протиаварійні організації, треба виконувати. Тримайте в голові все, що вам допомагало колись в минулому, коли ви були у стресі. Ви вже не один раз впорались зі стресом, впораєтесь і тепер.
Друга вправа — дихальна. Вам потрібно відчувати своє дихання і використовувати його, щоб відновити рівновагу. У цьому допоможе так зване «квадратне» дихання: 4 секунди на вдих, 4 секунди — затримка дихання, 4 секунди на видих і 4 секунди — затримка без повітря.
Третя вправа — обмежувальна. Обмежуйте свій інфопотік. Просто не читайте новини. Якщо щось станеться — вам скажуть сусіди чи друзі.
Четверта вправа — тілесна. Відчуйте ноги на підлозі. Станьте в кут, де ви відчуваєте себе захищеним. Думайте про тіло, про те, що воно відчуває. Ви пружна людина, ви гнучка людина, ви міцно стоїте ногами і опираєтесь спиною. Нормалізуйте дихання і споглядайте за м’язами. Ваші м’язи розслабляються не всі одразу. Просто називайте частини тіла, де ваші м’язи розслабляються. Покладіть руку на серце, послухайте стукіт серця, усвідомте себе живим.
П’ята вправа — аналітична. Ця техніка полягає в пошуку тверджень, альтернативних вашим тривожним думкам. Такі альтернативні твердження допомагають знизити тривогу та зосередитись на виході зі складної ситуації.

1. Триматися разом
2. Слідкувати за тілом і знімати блоки через дихання постійно = адекватність і спокій.

 

Форма поведінки

Автори: Тоня Шийко, Влада Жук, Оля Цапенко.

Редактор: Моржова Марія.

Допомога при домашньму насиллі

Як допомогти дитині ефективно навчатися в умовах пандемії

За останній рік формат дистанційного навчання вже став для нас звичним. Увесь цей час і вчителі, і батьки інтуїтивно намагалися визначити, що у дистанційному навчанні працює, а що – ні. І тепер вони можуть ефективніше навчати дітей і надавати їм підтримку під час навчання в період пандемії.
Під час дистанційного навчання на плечі батьків лягає додаткова відповідальність за успішність дітей. І батькам у такій ситуації потрібна підтримка не менше, аніж дітям. Навіть професійним педагогам складно навчати вдома своїх дітей, не кажучи вже про тих батьків, у яких немає професійної підготовки.
Можливо, діти не так часто говорять про пандемію, дистанційне навчання або скаржаться на соціальну дистанцію. Але вони це відчувають. Батьки і вчителі повинні підтримувати дітей і завжди пам’ятати про те, що від цього залежить успіх навчання.
Розглянемо кілька порад. Дотримуючись їх, батьки зможуть підтримувати у дітей інтерес до навчання і зосередженість у період дистанційного навчання.
Налаштування на успішне навчання
Створіть простір для навчання
Відведіть дитині місце, де вона зможе вчити уроки, читати і займатися творчістю. Якщо у будинку мало місця, це може бути просто письмовий стіл. Дозвольте дитині самій облаштувати своє робоче місце. Можливо, вона просто захоче поставити кольоровий органайзер поруч з ноутбуком, але вона повинна зробити це самостійно. Облаштування робочого місця допоможе їй краще підготуватися до навчання.
Встановіть розпорядок дня
Чим молодша дитина, тим більш жорсткий розпорядок їй потрібен: поясніть дитині, чого ви від неї очікуєте. Розклад має бути завжди перед очима у дитини, щоб вона не забувала, що їй потрібно робити. Старші діти можуть використовувати органайзер або додаток у телефоні.
Скажіть дитині, що вона повинна дотримуватись розкладу так само, як і у ті дні, коли вона ходила до школи. Вона так само повинна вчасно вставати, одягатися, чистити зуби тощо.
Важливо робити перерви під час навчання. Це особливо важливо для дітей, у яких є проблеми з навчанням і концентрацією уваги. Тому обов’язково розбивайте навчальні завдання на менші частини і робіть перерви.
Встановіть правильні очікування
Дізнайтеся, що вчителі чекають від онлайн-навчання. Поясніть це дитині, домовтеся про те, що дитина буде виконувати усі завдання. Це допоможе правильно налаштуватись на подальше дистанційне навчання.
Поясніть дитині і свої власні очікування. Скажіть, коли дитина може провести з вами час, а коли вас не можна відволікати. Чим дитина може зайнятися, коли вона вивчила уроки? Складіть список справ, з яких дитина зможе вибрати те, що їй більше подобається.
Якщо для навчання дитині потрібно використовувати ноутбук або смартфон, переконайтеся, що вона вміє ними користуватися. Якщо вона користується гаджетом разом з братами або сестрами, діти повинні розподілити час, щоб у них не виникало конфліктів.
Концентрація уваги
Будьте поруч
Коли дитина не може зосередитися, будьте поруч з нею. Підтримайте її підбадьорюючими словами, щоб вона налаштувалась на навчання.
Якщо вам теж доводиться працювати віддалено, вам не вдасться завжди бути поруч з дитиною. Але їй буде вчитися набагато складніше, якщо за нею взагалі ніхто не буде слідкувати, поки вона вчить уроки. Постарайтеся періодично приділяти час дитині або попросіть когось із членів сім’ї побути поруч з нею.
Навчіть дитину керувати своїми емоціями
Поговоріть з дитиною про те, що тіло і психіка взаємопов’язані. І якщо вона відчуває розчарування, емоційне збудження або печаль, це може відображатися на її фізичному стані. Розуміння цього допомагає дітям розпізнавати свої емоції і керувати ними.
Якщо у будинку є інші електронні гаджети, крім тих, які дитина використовує для навчання, – по можливості тримайте їх подалі від того місця, де вона займається. Вимкніть телефони або тримайте їх в іншій кімнаті, заховайте пульт від телевізора. Так у дитини не виникатиме спокуси відволікатися від своїх занять.
Додайте до заняття трохи гри
Маленькі діти, які не люблять вчити уроки, відчують себе краще, якщо ви зіграєте з ними у рольові ігри.
Нехай вона уявить себе учителем, дослідником чи партнером по роботі, який виконує важливе завдання.
Старші діти не люблять ігри. З ними можна чесно поговорити про відповідальність (наприклад, про те, щоб вони самі управляли своїми емоціями). Розмовляйте з дитиною, як з дорослими – так вона легше піде на контакт і почує вас.
Заохочення досягнень і зусиль
Слідкуйте за інтересами дитини
Пам’ятайте, що практично будь-яке захоплення дитини, чи то Майнкрафт, чи то домашні тварини, або фокуси, можна використовувати для навчання. Читайте разом з дитиною книги, проводьте експерименти, пов’язані з її захопленнями.
Коли ви створюєте розпорядок для дитини, запитаєте, що їй подобається, а що – ні. Врахуйте це у плані. Наприклад, якщо їй важко дається математика, запитайте у неї, коли вона хоче вивчити її – у першу чи останню чергу. Чому? Регулярно запитуйте у дитини про її успіхи у дистанційному навчанні.
Спілкуйтеся з учителями дитини, дізнавайтеся про її успіхи та труднощі. Говоріть з дитиною про те, як пройшов її день – що нового вона дізналась, що їй сподобалося, з якими проблемами вона зіткнулась протягом дня.
Показуйте результати роботи
Повісьте малюнки дитини у будинку на видному місці. Так дитина зрозуміє, що ви пишаєтеся її роботою і цінуєте її старання у навчанні.
Навіть старшим дітям подобається, коли батьки їх хвалять або пишаються їхніми успіхами. Ви навіть можете написати про її успіхи у соціальних мережах – але обов’язково запитайте дозволу про це у самої дитини.
Хваліть дитину за конкретні речі
Замість того щоб просто сказати дитині: «Молодець!», поясніть докладно, що вам сподобалося у її роботі. Якщо вона старалась, дайте їй зрозуміти, що ви це помітили. Дитина змогла поліпшити оцінку з якогось предмету? Вона навчилась чогось нового? Або просто доклала багато зусиль для того, щоб виконати завдання? Хваліть її за всі ці досягнення.
Заохочуйте дитину покращувати свої показники. Акцентуйте увагу не на тому, добре чи погано дитина виконала завдання, а на її прогресі у навчанні.
Мотивація
Почніть із сильних сторін
Знаходьте зв’язок між тим, що любить дитина, і шкільними предметами, які даються їй важко. Якщо вона любить спорт, але не любить читати, купіть їй книгу про футбол, щоб викликати інтерес. Шкільний учитель дитини може допомогти підібрати цікаві книги. Поговоріть з ним.
Правильно презентуйте навчальні завдання
Те, як ви презентуєте дитині навчальні заняття, багато у чому впливає на те, як вона буде до них ставитись. Якщо дитина ще маленька, подайте їй навчальні завдання в ігровій формі. Це викличе у неї інтерес. Ви хочете, щоб вона виконала домашню роботу? Влаштуйте змагання: як швидко вона зможе її зробити? Використовуйте заохочення: наприклад, запропонуйте дитині частування після того, як вона зробить завдання з математики.
У підлітковому віці діти можуть почати погано вчитися. Часто за цим ховається невпевненість, нудьга або тривога. Діти сподіваються на нашу підтримку, хоча зовні може здаватися зовсім навпаки. У таких випадках важливо зберігати спокій і не приймати слова чи вчинки дитини на свій рахунок. Сприймайте це із гумором.
Встановлюйте наслідки за погане навчання
У вас може виникнути спокуса дозволити дитині довше сидіти за комп’ютером за те, що вона вивчить уроки. Але у такому разі вона буде сприймати комп’ютер як нагороду і, ймовірно, буде хитрувати, щоб отримати додатковий час. Замість цього запропонуйте дитині альтернативний варіант: «Увечері у нас є три години часу. Якщо ти встигнеш до цього часу вивчити уроки, у тебе залишиться час, щоб посидіти за комп’ютером».
Якщо вам важко прищепити дитині інтерес до навчання, постарайтеся зробити так, щоб вона знайшла в навчанні сенс. Подумайте разом із дитиною, як це можна зробити. І не забувайте хвалити її за докладені зусилля.
Створення благополучної атмосфери у будинку
Станьте собі другом
Якщо дитина занадто самокритична, запитайте її, що б вона сказала своєму другові, якби той опинився у подібній ситуації. Навчіть дитину підтримувати себе у важких ситуаціях.
Робіть так само і самі. Батьки часто лають себе за різні недоліки.
Але що сказав би вам кращий друг?
Складіть разом з дитиною список речей, за які ви вдячні. Це дозволить вам поглянути по-іншому на багато речей.
Просіть про допомогу, коли це необхідно
Ви не завжди будете знати, як допомогти дитині у навчанні. Звертайтеся по допомогу до родичів, учителів або друзів. Якщо ви постійно вступаєте у конфлікти з дитиною через домашні завдання, залучення іншої людини допоможе вам залишатися просто батьками.
Говоріть з учителем про успішність дитини. Звертайте увагу перш за все на позитивні моменти. І вчитель, і дитина докладають зусилля для того, щоб навчальний процес був успішним. І вчителю теж буде важливо дізнатися, які форми роботи найкраще підходять – і ви можете йому у цьому допомогти.
Використовуйте гумор і проявляйте фізичну активність
Кожному із нас час від часу потрібно розім’ятися. Фізична активність може поліпшити нам настрій і підготувати до навчання. Робіть для дитини перерви для того, щоб вона могла прогулятися або просто порухатися. Це допоможе їй відновити сили та енергію.
Гумор корисний у всіх сферах, у тому числі і в навчанні. Не бійтеся здатися кумедними: ставте дитині кумедні запитання, давайте не менш кумедні відповіді і дозвольте дитині виправляти вас. Використовуйте все, що працює.

ЗНО без нервів: як знизити тривожність

1) Зробіть свої установки позитивними
У період інтенсивної підготовки дуже важливо слідкувати за внутрішнім голосом і тим, що він каже. Адже може статися так, що ви потрапите в безкінечну спіраль негативних думок. «Мені треба було працювати більше, вчитися краще», «Напевне, я просто дурний і ніколи не зможу це вивчити», «Мені треба добре написати іспит, інакше все пропало» тощо. Такі думки найчастіше є нераціональними і необґрунтованими. Експерти радять не залишати без уваги жодної такої негативної думки, натомість запитати себе: «Що змушує мене думати, що я не впораюсь?»
Руйнівні думки варто змінити на продуктивні та позитивні установки: «Я довго готувався, тому впораюся із завданнями», «Я розумна і цілком можу опанувати цей матеріал», «Навіть якщо не складу тест на максимум, це не кінець світу».
2) Подивіться в очі страхові
Подумайте, які теми є найскладнішими для вас, що ви пропустили і чого боїтеся найбільше. Ці «слабкі місця» треба визнати і взятися за них у першу чергу.
Нам завжди комфортніше починати з найпростіших тем — бо вони знайомі, даються легко, але саме прогалини у знаннях примушують нервуватися найбільше. Тому за місяць до іспиту віддайте перевагу найстрашнішим запитанням — їх треба приборкати зараз, а не в останню ніч перед тестом.
3) Уявіть свого «монстра тривожності»
Коли всередині вас голос тривоги і стресу звучить все гучніше, можна спробувати відділити його від себе і персоніфікувати: «О, це знову ти, Монстре тривожності? Я знав, що ти десь причаївся і скоро даси про себе знати». Якщо дати форму, подобу, ім’я власному страхові, це допоможе його приборкати. Зрештою, з тим потворою можна домовитись: «Поговоримо пізніше, зараз я зайнятий підготовкою до іспиту».
4) Створіть спеціальний «графік підготовки»
Зберіть увесь матеріал, який маєте опанувати чи повторити до іспиту, і розбийте його на менші частини, щоб підготовка була послідовною і розпланованою.
Експерти називають це study habits, які варто перейняти:
намагайтеся цілковито концентруватися на тому, що вивчаєте саме зараз;
генеруйте запитання після перечитування підручника чи конспектів — так ви подумки систематизуєте матеріал;
візуалізуйте інформацію в таблиці, графіки чи mind-maps;
чергуйте навчання і короткі перерви;
не спокушайтесь на довгі відрізки часу для «втикання у відоси» чи інших непродуктивних пожирачів часу.
5) Змініть власне сприйняття тестової тривожності
Що відбувається з тілом, коли ми стресуємо: серце стукає швидше і сильніше, пітніють долоні, а в животі «літають метелики». А що ми відчуваємо, коли переживаємо захват? Те саме!
Автор книг та мотиваційний спікер Саймон Сінек переконаний, що часто успіх справи залежить від того, як ми інтерпретуємо наші фізичні та ментальні реакції. Тож наступного разу, коли відчуватимете, що вас накриває хвиля передіспитової тривоги, спробуйте подивитись на це інакше: можливо, це насправді відчуття захвату і нетерплячість показати свої знання.
6) Уявіть сам іспит
Якщо у вас уже був досвід дуже нервових іспитів, варто спробувати «практику уявляння»: подумки намалюйте себе під час тесту — як ви спокійно увійшли в кімнату, сіли за стіл, вирішуєте одне за одним усі завдання. Така уявна репетиція — дієвий інструмент боротьби зі стресом, і його активно використовують спортсмени та актори. Але будьте дуже переконливими для себе — уявляйте не лише предмети довкола себе під час іспиту, а й свій власний спокій, упевненість, відчуття успіху, щоб ваш мозок справді вам повірив.
7) Знайдіть свою техніку релаксації
Пригадайте будь-яку іншу подію, що змушує вас хвилюватися, окрім іспиту — спортивне змагання, виступ на сцені, промова. Як ви зазвичай себе заспокоюєте?
Існує безліч технік релаксації — relaxation techniques:
напружувати м’язи на 10 секунд, а потім розслабляти: при цьому треба концентрувати свої думки саме на м’язі, і рухатися поступово від одного до іншого;
дихати діафрагмою: це повільне глибоке дихання, коли спершу ви наповнюєте повітрям живіт, далі груди, потім шию, а видихаєте дуже плавно і рівно;
guided imagery — керована уява: коли ви уявляєте місце, де можете бути цілком розслабленим і щасливим і подумки переносите себе туди.
Важливо спробувати різні техніки і зрозуміти, яка працює саме для вас, а тоді практикувати її щоразу, коли тривожність наростає.
8) Подолайте тестову тривожність самими тестами
Перемогти тестову тривожність, практикуючи складання тестів — одна з найефективніших стратегій. Що більше тестів (онлайн, тренувальних, імітаційних з певного предмета) ви складете, то більш звичним і буденним стане саме тестування.
Експерти вважають, що навіть практикування довгих періодів повної концентрації і зосередженості значно сприяє спокою студентів перед іспитом.
Вивчайте структуру тестових завдань попередніх років, щоб зрозуміти, яка частина завдань потребуватиме більше часу і зусиль, засікайте свій час виконання. Вправляйтесь у тестах доти, доки не відчуєте, що відповідаєте на запитання природно і невимушено.

Прості правила ввічливості в онлайн спілкуванні у сучасній школі

Про ці правила знають усі, але не всі ними користуються.

Як допомогти підлітку обрати професію у 21 столітті?

Будь-яка творчість, як і професійне самовизначення, народжується тільки за умов свободи вибору!
Але свобода- це відповідальність і нею необхідно вміти користуватися! Чим ми керуємося коли робимо вибір? На основі чого ми приймаємо рішення?

-Куди піти навчатись?
-Мені потрібна освіта у ВИШі чи ні?
-Які здібності та таланти для мене є фундаментом професійних інтересів, а які краще підійдуть як хобі?
-Як розпізнати істинний інтерес від нав’язаного?
-Як не помилитись.
-А може, піти по професії родинного дерева?
-Будь-яка творчість, як і професійне самовизначення, народжується тільки за умов свободи вибору!
-Але свобода- це відповідальність і нею необхідно вміти користуватися! Чим ми керуємося коли робимо вибір? На основі чого ми приймаємо   рішення?
-Куди піти навчатись?
-Мені потрібна освіта у ВИШі чи ні?
-Які здібності та таланти для мене є фундаментом професійних інтересів, а які краще підійдуть як хобі?
-Як розпізнати істинний інтерес від нав’язаного?
-Як не помилитись?
-А може, піти по професії родинного дерева?

Ці та багато інших запитань можуть виникати у думках старшокласників, а також хвилювати їхніх батьків.
Як грамотно допомогти сучасному підлітку прийняти, можливо перше,важливе життєве рішення?ато інших запитань можуть виникати у думках старшокласників, а також хвилювати їхніх батьків.
Як грамотно допомогти сучасному підлітку прийняти, можливо перше,важливе життєве рішення?

Як допомогти дитині організувати навчальний процес вдома (поради батькам)

Дистанційне навчання є викликом як для тих, хто навчає, так і для учнів. Тривале перебування перед екранами гаджетів підвищує втому та розфокусовує увагу, адже така діяльність не властива дитячому віку. Тому втрата уважності під час уроку може бути нормою.

Під час дистанційного навчання дитини батькам насамперед потрібно розуміти, що дитина може не мати жодних проблем з увагою, а просто перевтомлюватися від онлайн уроків, самостійного опрацювання матеріалу та постійної роботи з гаджетами. Тому цю проблему варто розв’язувати за допомогою організаційних рішень.

Ми підготували для вас декілька порад про те, як допомогти дитині організувати навчальний процес вдома:

  1. Плануйте день та слідкуйте за дотриманням режиму дня. Якщо  у школі є фіксований розклад уроків, які потребують включення у чітко визначений час — роздрукуйте цей розклад, щоб він був у дитини перед очима. Якщо в закладі освіти немає чіткого розкладу під час дистанційного навчання — розробіть такий розклад для дитини самостійно.
  2. Оберіть разом з учнем одяг для “роботи”. Так званий “дрес-код” допоможе дитині “увійти в роль учня” та зосередитися  на роботі.
  3. Організуйте робоче місце. Воно має гарно освітлюватися (за можливості — денним світлом), бути зручним та обладнаним необхідною технікою.
  4. Чергуйте періоди навчання та відпочинку. Зауважте, ми звикли відпочивати з використанням гаджетів, проте під час дистанційного навчання такий відпочинок не є зміною діяльності: очі не відпочивають від монітору, а мозок від обробки інформації. Також пам’ятайте про необхідність фізичної активності. Прогулянки на свіжому повітрі, танці та руханка під час перерв стануть помічниками для відпочинку тіла і психіки дитини.
  5. Розробіть систему заохочень.  Складіть разом зі своєю дитиною своєрідний чек-ліст заохочень за успіхи у навчанні. Не радимо мотивувати учня фінансовими винагородами. Краще мотивувати враженнями: переглядом кіно вдома, читанням книг, прогулянками до парку, відвідинами ковзанки тощо. Такий чек-ліст можна намалювати чи створити у графічному редакторі та повісити у робочому куточку.
  6. Ще однією формою підтримки мотивації дитини до навчання є постійна фіксація успіхів у навчанні. Наприклад, учень отримав високу оцінку за домашнє завдання, уважно вислухав нову тему від вчительки чи прочитав параграф із новим матеріалом: це треба обов’язково відзначити, створюючи своєрідний “шлях до успіху”. Таке відстеження батьками дитячих успіхів допоможе дитині відчувати свій прогрес та прагнути більшого.

Сила слова. Ментальне здоров’я. Поради для гармонійного спілкування.

Чи часто ми задумуємося над словами, які кажемо? Над думками, які кружляють у нас у голові? Яка роль їх у нашому житті? Насправді, їх значення дуже велике. Є твердження, що слова (думки) матеріальні.

Слово, яке тебе підносить, і слово, яке тебе вбиває .Рана, нанесена вогнепальною зброєю, ще може бути вилікувана, але рана, нанесена мовою, ніколи не заживає. Воно може послужити бальзамом для ран, а також отрутою, залежно від того, що ми в нього вклали: потоки добра чи потоки зла. І душа наша, подібно до квітки, позбавленої вологи, поступово «всихає», не знаючи слів любові і визнання.

ТОП-12 порад від психолога: як виховати більш впевнену в собі дитину

Карл Пікарт, психолог та автор 15 книг для батьків, вважає, що дитина, яка не відчуває довіри зі сторони батьків, неохоче пробуватиме щось нове, адже боятиметься невдач та можливості розчарувати інших. А як результат, це може негативно вплинути на її подальше життя. Тому робота батьків полягає в заохочуванні дитини та підтримці, оскільки їй доводиться вирішувати складні завдання.

Отож, якщо ви хочете виховати більш впевнену в собі дитину, ознайомтесь із 12 порадами від Карла Пікарта.

Булінг в школі: куди звертатися

Учителі, батьки учнів та самі вихованці школи мають робити все для того, аби протидіяти булінгу і помічати його найперші прояви! Спостережливість здатна врятувати не тільки від тілесних чи моральних травм, а й життя учнів в цілому.

Цькування негативно відбивається на фізичному та психоемоційному стані школярів. Отож розберімося із сутністю булінгу, його основними видами прояву та способами протидії!

Як допомогти дитині організуватися під час карантину?

Андрєєва Інна Ігорівна, практикуючий психолог НВК№157

Після вчорашнього мого посту відбулася розмова із знайомими батьками з приводу  п.4.

І я зрозуміла, що необхідно написати ряд рекомендацій ЯК спілкуватися з дитиною, щоб вона почула! Дані рекомендації актуальні у будь-який час у спілкуванні з дитиною, а сьогодні, під час карантину, коли у батьків особливо тісне спілкування з дітьми, воно повинно бути особливо грамотним і гармонійним!

Отже: ваше чадо не справляється із великою кількістю завдань у новому незвичному форматі спілкування, може зростати роздратування, незадоволення втома. Ми, дорослі, для того, щоб процес не вийшов із під контролю, не зайшов у глухий кут, усілякими способами намагаємося допомогти дитині: «старайся», «треба» зробити, «як справи?», «знову ти нічого не робиш»… говоримо ми. І при цьому всім серцем, з любов’ю проявляємо таким чином турботу.

Натомість, що чує дитина:
-«старайся»: це щось не зрозуміле, щось не конкретне. Натомість з’являється почуття розгубленості, роздратуваня…
-«треба»: це слово сприймається як примус, обмеження, несвобода. Звідси- почуття замкнутості, агресії, безсилля, образи…
-«як справи?»- відповідь очікувана: «Нормально»  а в думці- «залиш мене у спокої, відстАнь»
-«знову ти нічого не робиш»- відчуття безпорадності, безсилля, втоми, пригніченості, відсутність мотивації…
І в цей час наша «турбота» сприймається дитиною, як справжнє дорікання, докучання. Дитина може віддалятися, закриватися, конфліктувати.
Зараз Ви скажете: «Але ж, дійсно, треба! вчитися в даних умовах!» І будете праві!

Питання не в тому, щоб залишити дитину у спокої, дати їй вільно розпоряджатися ресурсом часу (на що у дітей немає достатньо навиків), «не давити», а грамотно донести у спілкуванні необхідність виконання завдань, навчитися справлятися із труднощами, створюючи ситуації успіху!
Ви вже зауважили, що я звертала увагу на те, що може відчувати дитина при певному способі спілкування. Тому хочу написати декілька порад ЯК спілкуватися з дитиною, щоб він/вона вас почули.
Потрібно пам’ятати: в основі будь якого спілкування лежать емоції.
Що ми відчуваємо те і випромінюємо так і звучимо.
Від цього залежать і зовнішні прояви, і відчуття успіху, і якість наших взаємин.

Окремо хочу зазначити, що відчуття успіху, внутрішньої мотивації, сили, впевненості можливе лише тоді, коли дитина відчуває себе захищеною, прийнятою = любимою = спокійною.
Отже, основа успішного навчання – це радість. І наше з Вами, батьків, завдання створити таку атмосферу. А її можливо створити У СПІЛКУВАННІ. Без цього не буде результату. Те, що оточує дитину в процесі навчання напряму пов’язано з результатами навчання.

Отже, ЩО РОБИТИ:
1. Наше завдання- знизити тривожність. Тільки у спокійному стані мозок здатний конструктивно вирішувати будь-які завдання. Не ведіть жодних розмов у стані емоційної збудливості. Охолоньте, дайте собі час заспокоїтися, тоді починайте розмову. Девіз: «Спокійний батько- спокійна дитина».
2. Домовляйтеся. Спілкуйтеся, складайте угоди і самі виконуйте обіцяне 
3. Фокус уваги на пізнанні (що нового), не оцінки. Цікавтеся що вивчає Ваша дитина.
4. Допоможіть дитині скласти режим, розпорядок дня, обговоріть користь цього, виходячи із особливостей вподобань та потреб Вашої дитини.
Для інформації: Слова «треба», «повинен», «зроблю» говорять про розвиток частини мозку, яка відповідає за контроль за імпульсами. У сучасних дітей саме ця частина мозку включається пізніше. А в підлітковому віці, взагалі, випадає з активності.
Але саме ці частини мозку з даними словами активізуються, коли у дитини є розпорядок дня, режим, коли є планування, коли є постійна невелика значуща відповідальність вдома; виконання ПРАВИЛ УСІМА членами сім’Ї, ритуали в сім’ї; коли манера спілкування з дитиною в задаванні питань та пошуку відповідей, коли сім’я постійно пізнає щось нове, коли є належне фізичне навантаження. І коли цінності батьків співпадають з їхніми діями. Коли немає подвійних стандартів = правила, які виконуються = відповідальність!
5. Режим + успіх= відчуття «я можу»
Старайся- це процес. Тому надавайте дитині конкретні реальні завдання(прохання) у конкретний час. (Домовляйтеся.) Так він/вона буде відчувати себе у процесі здобуття реальних досягнень = задоволення від конкретно здобутого результату = успіх.
6. Долаємо труднощі, пояснюємо = відчуття захищеності, відкриття нових можливостей, ресурсності, оптимізму, впевненості:
Обговорюйте з дитиною те, що відбувається у позитивному ключі: які можливості з’явилися у цій ситуації у школярів, вчителів…, що ця ситуація в глобальному масштабі- це можливість згуртуватися усім, навчитися новому, що це ситуація корисна в екологічному плані для планети… Будье масштабні та філософічні 
7. Пропонуйте свою допомогу, пропонуйте ідеї дозвілля, запропонуйте разом створити щось спільне (купити та вивчити нову онлайн програму, разом створити відео, сімейний фотоколлаж, намалювати картину…), скажіть ЯК Вам це важливо: відчуття прийнятості, любові, турботи, захищеності, радість, відчуття цінності…
8. Запитайте у дитини, чого б вона сама хотіла (дозвілля, виходячи із ситуації), попросіть дитину про допомогу Вам. Відчуття цінності, значущості, достоїнства.
9. Грайте в ігри. Я рекомендувала Діксіт та їм подібні = природнє вивільнення негативних емоцій, трансформація у високо вібраційні (радість, щастя, задоволення, прийнятість, відчуття цінності)
10. Робіть сімейні фізкульт заняття = зняття напруги через тіло, сімейна взаємодія, відчуття єдності, впевненості, сили..

ЯК говорити, щоб почули:
Говорити від імені себе і через свої власні відчуття, в цій ситуації, описуючи не особистість, а саму ситуацію:
 «Я відчуваю» себе ображеною, коли ТАКЕ ЧУЮ
 «Мені не приємно» ЦЕ спостерігати
 «Я хвилююсь про твоє здоров’я коли так довго сидять за компом»
 «Коли так себе поводять, я відчуваю себе»…
 «Давай поговоримо про це. Для мене це дуже важливо»

Говорити від імені себе ЩО відчуває Ваша дитина:
 «Я відчуваю твою розгубленість…»
 «Я бачу , що ти ображений…»
 «Я відчуваю, що тобі неприємно і тобі не хочеться говорити. Давай пізніше проговоримо цю ситуацію і знайдемо вихід. Коли краще?»

Надаємо відчуття підтримки у спілкуванні (виводимо дитину на діалог):
 Я БАЧУ, що ти відчуваєш…
 Що відбувається, як ти думаєш
 Чим я можу допомогти
 Що ти можеш зробити
 Що заважає
 Як думаєш, у чому ти помилився?
 Як би ти наступного разу зробив по-іншому?
 Чого тобі не вистачило, щоб було краще?
 Ти гарно почав, але використав не ту формулу (закон, правило тощо)
 Загалом добре, але є кілька нюансів, які можна було б зробити по-іншому. Що б ти покращив ?
 Так, спочатку буває дуже важко , я допоможу…

Грамотна похвала за конкретний результат (навіть за динаміку):
 Пишаюсь твоїм результатом!
 Тобі це вдалося!
 Кропітка робота принесла гарний результат!
 Сьогодні ти найкраще виконав завдання!
 Мене вразив нестандартний хід твоїх думок.
 Сьогодні ти перевершив самого себе.
 Твоя репліка була напрочуд влучною!
 Дякую тобі за те що ти….

Конструктивні поради
 Я коли вчилась, теж робила такі самі помилки. Але я зробила… (отак), і в мене все вийшло.
 Можливо, ти знайдеш інший спосіб виконати це завдання?
 Боюся, що маю не погодитись із ходом твоїх думок.
 На мою думку це так-то… Як ти вважаєш?
 Пробач мене за мої емоції… (якщо був конфлікт) мені важливі наші взаємини і для мене дуже важливо обговорити це.

Користайтесь ВО БЛАГО не тільки на карантині, а й у повсякденному житті. Ці прості прийоми точно допоможуть підвищити градус радості від спілкування у ваших родинах. І нехай будь-які кризи стануть для нас зоною зросту, розвитку та пізнання нового!
#психологиннаандреева

Нові реалії під час карантину

Андрєєва Інна Ігорівна, практикуючий психолог НВК№157

Працюючи у системі освіти 25 років, де задіяні усі сімейні соціальні прошарки, вирішила поділитися своїми міркуваннями про те, що відбувається сьогодні. Одразу хочу упередити, що не претендую на істину в останній інстанції))
Було:
академічний стиль викладання, застарілі форми подачі матеріалів, відсутність мотивації до змін, навіть при наявності можливостей (не про усіх); боротьба з мобільними телефонами на уроках, використання їх не за призначенням; незадоволення, претензії з різних сторін з існуючими формами взаємодії у школі, скарги на важкий напружений режим, обезцінення системи освіти, бажання перейти на нову форму (сімейне навчання, дистанційно тощо)…

Стало (привіт, карантин):
відсутність чіткого графіку, структури послідовності завдань, відчуття свободи та великої кількості часу, що насправді, розкриває проблему не сформованості навичок самоорганізації та відповідальності, невміння ефективно використовувати час; зросли відчуття хаосу, тривожності, невпевненості, страху, що є наслідками порушення процесу налагодженої структури життя, при якій є чіткість, зрозумілість = відчуття захищеності, спокій.

Можливості:
цей період можна назвати Криза. Криза- це прехід, це- «вихід із зони комфорту»,у якій вже важко і задушливо, але в якій ВСЕ ЗРОЗУМІЛО і часто не хочеться із неї виходити. Це період відкриття нових можливостей, адже життя до цього спонукає; це переоцінка цінностей, вміння цінувати те, що є і бачити в ньому плюси, але й уміння обирати з того нового, що відкривається.
Це напрацювання нових навичок та умінь:
Для вчителів:
– перестати боятися гаджетів та сучасних технологій зв»язку (не для всіх);
– опанувати нові сучасні форми комунікації в освіті, засвоїти нові навчальні методики;
– вийти на широкий загал (онлайн трансляції, свій канал ютуб, онлайн уроки);
– побачити свої ресурсні сторони та зони розвитку;
– підняти свою самооцінку! Вийти на вищий професійний рівень;
Для учнів:
– навчитися організовувати свій час, стати більш самостійними;
– відчути важливість власної відповідальності та стати більш відповідальним;
-навчитися користуватися гаджетами за призначенням; використати знання , набуті на уроках інформантики в житті;
-оцінити важливість живого спілкування;
-спробувати нові методи навчання (дистанційне, про яке так багато говорять останнім часом);
-пізнання себе у форматі «побути із собою»
Для батьків:
– бути у більш тісному контакті зі своїми дітьми, більше спілкуватися, налагодити більш тісний емоційний зв»язок з дітьми;
-оцінити вчительський внесок у супроводі навчання;
-побачити неозброєним оком сильні сторони та зони розвитку Вашої дитини;
-стати ще більш відчутною опорою, допомогою для своєї дитини у незвичній ситуації;
Ризики:
До даної ситуації ніхто не був готовий: ні діти, які зраділи карантину, ні батьки, на яких звалилося ще більше турбот, ні вчителі, які зовсім не звиклі до такої форми взаємодії у навчальному процесі.
-Від вчителів вимагається маса завдань, звітів, нових розробок, зворотнього зв»язку та оцінок. Зараз вони завантажені в рази більше, аніж у роботі із звичним режимом. Перевірка робіт у вигляді фото, невідпрацьований зворотній зв»язок, невчасна здача робіт учнями, іноді, відсутність інтернету для зв»язку, у декого комп*ютера; відсутність продуманих електронних програм… Зростає навантаження, знервованість, стрес, втома.
-Діти відчувають розгубленість, незадоволення від неможливості вести звиклий спосіб життя, роздратування від великої кількості завдань та необхідності самостійного опрацювання. Як наслідок, вони взагалі, можуть відмовитися якісно виконувати завдання, вступати у суперечки та конфліктувати.
-Батьки можуть відчувати тривогу та страх від того, що пропущений матеріал, або неякісно вивчений, може бути серйозною прогалиною у знаннях дитини. Від цього батьки можуть часто нагадувати дитині про завдання, тиснути, нервувати.

Що робити:
по-перше, усвідомити те, що усі ми в одному човні на планеті Земля. Це наш дім . Він, як видалося, не такий вже і великий. І зараз, як ніколи, нам усім потрібно заспокоїтися, згуртуватися, розподілити обов»язки, ділитися своїми уміннями, допомагати один одному.
1. Графік та режим, виходячи із ситуації, яка склалася (в роботі, навчанні, відпочинку) і його дотримання. Це надасть можливості відчути внутрішні та зовнішні границі. Це те, що нам зрозуміло, а отже створить на підсвідомому рівні відчуття захищеності та безпеки.
2. Спокій. Спокій за будь-яких умов!!! Тільки у спокійному стані людина здатна конструктивно мислити і вирішувати будь-які завдання. Необхідно пам»ятати: ВСЕ можна вирішити! Ми люди і наша основна сила у комунікації.
3. Вчителям не перенавантажувати інформацією дітей, адже їм дуже складно перейти в новий формат навчання, який не усім підходить.. Краще дозовано, але більш якісно надати матеріал зі зворотнім зв»язком.
4. Батьки, пам»ятайте: все, що необхідно Вашій дитині- це Любов і турбота. Тоді дитина відчуває себе захищеною і спокійною! Ніяка математика, виборота у конфліктах не стане благом. Все можливо надолужити. Найважливіше- психіка Вашої дитини. І лише ми, дорослі, можемо показати ЯК виходити із нестандартних ситуацій: увага, турбота, готовність допомогти = любов, захищеність, спокій. І пам»ятайте: Ваша дитина зчитує Ваш емоційний стан. Тому, усі поради, викладені тут, і для Вас 😉
5. Менше дивитися новини про жахи корона вірусу, адже при цьому ми стаємо частиною колективного підсвідомого і збільшуємо рівень страху та тривоги, а це низькі вібрації, які знижують працездатність та негативно вливають на імунну систему (це окрема тема)))
6. Купити через інтернет будь яку настольну сімейну гру (дуже рекомендую Діксіт) і насолоджуватися сімейним спілкуванням. Гарантую: Ви точно відкриєте один одного по- іншому та здобудете масу позитивних емоцій, підвищивши свої вібрації та зміцните імунітет!
7. Фізичне навантаження!!! Це можливо також і в домашніх умовах, а також вранці, в парку, де немає людей (не агітую)
8. Прочитайте інформацію про особливості корона вірусу і як від нього захиститися (все як при звичайному вірусі) Статистика одужання позитивно вражаюча!)
9. Якщо Вам нічим зайнятися, купіть будь-який онлайн курс і почніть вивчати щось нове!!! І робити щось нове!
10. Якщо вас гризуть сумніви, тривога, збільшується страх за себе чи близьких і ви самостійно не можете з цими відчуттями впоратися- знайте: завжди є люди, які можуть і готові вам допомогти. Не закривайтеся! Стукайте і вам відчинеться. Будьте здорові!